"25 кадр" - реальність чи міф?

Коротко про ...

25 кадр - методика впливу на свідомість і підсвідомість людини за допомогою вставки прихованої реклами чи іншої інформації у вигляді додаткових кадрів. Використання 25 кадру в багатьох країнах заборонено, наскільки реально може подіяти на свідомість людини 25 кадр ми зараз і спробуємо розібратися.

Як відомо, для того щоб людське око при проекції кінофільму або телепередачі не помічав переходу від одного кадру до іншого, за секунду повинні мінятися 24 кадри. Так званий "25-й кадр" неможливо вловити оком, але психологи давно знають, що він має дуже потужним сугестивний вплив і тому його використання заборонено. 

Як саме працює «25 кадр»?

Найважливішу роль у створенні «25»кадру» відіграє кінопроектор,ну це,звісно,і не дивно,бо на технології роботи саме проектора і базується той самий «містичний» кадр. Тому для розуміння роботи його «додаткового» кадру потрібно дізнатися про роботу самого кінопроектора. Стандартна швидкість показу фільму складає 24 кадрів в секунду,як вже
було попередньо сказано, протягом 1/48 секунди на екран проектується нерухомий кадр. Потім об’єктив перекривається обтюратором і протягом 1/48 секунди плівка переплутується на один кадр, після цього обтюратор прибирається і протягом 1/48 секунди на екран проектується наступний нерухомий кадр і так далі по колу. Тобто, якщо проаналізувати,то половину часу кінофільму на екран зображення не проектується. Для створення ефекту «25 кадру» потрібно використовувати два синхронізованих проектори. Для того,щоб один, основний прокручував звичайний фільм і звичайному режимі, а інший, додатковий проектор відображав на екран нерухоме зображення(той самий «25 кадр»), саме тоді, коли об’єктив основного проектора закритий обтюратором.

Експеримент Вайкері

Восени 1957 року кіноглядачі м. Форт Лі, американський штат Нью - Джерсі, переглядали фільм, над яким попередньо попрацювали експериментатори. Фільм мав назву «Picnic» («Пікнік»), один з найпопулярніших трилерів того часу. Саме тоді був використаний, за словами керівника експерименту Джеймса Вайкері, метод «25 кадру». Цей дослід був проведений, за його ж словами над 45699 глядачами кінотеатрів. В багатьох місцях кіноплівки були вставлені одиничні кадри з написами «Ви голодні? Їжте поп-корн» і «Пийте Coca-cola». Кадри миготіли на екрані наскільки швидко, що їх не можливо було усвідомити. Джейм Вайкері, до того не дуже успішний консультант по рекламі, таємно вмонтував ці фрази, які з’являлись на 1/зооо секунди під час демонстрації фільму; з такою швидкістю, вони не сприймались глядачами. Маркетингове агентство, яке розробило план цього експерименту, повідомило,що під час антракту об’єм продажу поп-корну виріс на 50%, а вживання прохолодних напоїв - на 18%. 

   Коли в пресі з’явилось повідомлення про спробу впливу на підсвідомість, розгорівся грандіозний скандал. Послідував вибух суспільного обурення і паніки. Така реакція людей, в більшій мірі пов’язана з сублімінальним впливом, виразило вічні страхи людства; того чого люди бояться найбільше в психології: психологічного впливу,особливо підсвідомого. Суспільна думка з приводу сублімінального впливу така, що це така собі таємна і містична сила, якій неможливо пручатися .

         В статті «Заплямована підсвідомість», опублікованій в 1957 році Saturday Review, деякий Норман Казініс роздумував над значенням подібного винаходу.
    Він писав: «Якщо цей механізм придатний,щоб нав’язати поп - корн,чому тоді це не можуть бути політичні діячі або ще щось?» Казініс був не єдиний в своєму неспокої, в зв’язку з використанням підсвідомих методів. Пізніше в серії з чотирьох книг – бестселерів, публіцист Брайан Кі звернув увагу американців до можливості широкого використання сублімінарних методів. Кі аргументовано доводив, що подібні техніки не обмежуються телебаченням і кіно. Він стверджував, що вміло приховані посилання, вже давно використовуються в зображеннях, фотографіях рекламних об’явах.
         А повідомлення в пресі з приводу експеремента Вайкері привабило увагу рекламодавців, урядовців і вчених, які вимагали його повтору. Виконуючи ці вимоги, Вайкері провів декілька демонстрацій, але ні одна із них не принесла бажаного ефекту. Завжди знаходились якісь причини невдач, то з’являлися технічні трудності, які заважали привести механізм в дію і експеримент відмінявся,то аудиторія не відчувала ніякого потягу до виконання сублімінальних команд і т.д. Тобто правдивість «25 кадру» ставилась під сумнів. В 1958 році Advertising Research Foundation (Фонд дослідів реклами) офіційно вимагав від Вайкері надати свої експеременталні дані і детальний опис технології проведення експерименту. Вайкері відмовився. Але на цьому компанії і громада не припинили аналізи «на правдивість» досліду Вайкері. Один студент-психолог з Нью-Йорка Стюарт Роджерс вирішив написати реферат по роботах Вайкери. Він поїхав в Форт Лі, щоб поговорити з тими, хто проводив дослід. Але здивувався, коли виявив
Накопичені дані дозволили зрозуміти і пояснити,чому дані, які надав Вайкері, в його експерименті з фразами «Голодні? Їжте поп-корн» і «Пийте Coca cola», не були досягнені іншими дослідниками. Все дуже просто, це – обман. Скоріше всього цей експеримент ніколи і не проводився. Більшість спеціалістів дійшли висновку, що то була грандіозна містифікація в цілях самореклами.
          Ця авантюра з фразами була звичайним рекламним шахрайством, призначеним для підвищення числа клієнтів рекламного бізнесу Вайкері. І пізніше, в 1962 році під тиском накопичених негативних свідчень, Джеймс Вайкері сам признався в науковій підробці експерименту. Але це не зупинило механізм розповсюдження чуток про таємничий вплив на людську свідомість. І хоча науковці не підтвердили сублімінального впливу «25 кадру», але його, все-таки , почали забороняти в багатьох країнах .В Сполучених штатах Америки федеральна комісія по комунікаціях (Federal Communications Commission) постановила, що використання сублімінальних посилань призведе до втрати ліцензії на телетрансляцію.

Новий інтерес...

Нова хвиля інтересу до сублімінальних впливів на людський мозок почалася, коли в 1970-х роках вийшов відомий фільм жахів «Екзорцист»,режисер цього фільму зробив так, що в ході фільму на екрані мерехтіла маска смерті, яку показували занадто швидко, щоб її можна було помітити. Це було використано для більшого залякування глядачів. Саме в цей період розповсюджується вже відомий зараз терміни «25кадр». Під цим терміном сьогодні, розуміється здатність електронних засобів донести крім усвідомлюваної інформації – приховане зображення. В пресі і популярній літературі «25 кадр» пояснюється так. Сучасна психологія, мовляв, розрізняє у людини сенсорний(усвідомлюваний) діапазон сприймань та субсенсорний (неусвідомлюваний). Людський мозок відносно критично і усвідомлено сприймає візуальну інформацію. Знову піднявся ажіотаж навколо «25кадру». Почалися безлічі експериментів, але як і 15 років тому,результат не підтвердив його сублімінального впливу. Але різноманітні компанії не могли втратити таку прекрасну можливість заробити капітал. І в 1980-х роках почали виходити касети, нібито ті, які використовували сублімінальну технологію : касети з записами, які допомагали схуднути, кинути курити або знімали стрес за допомогою заспокійливих звуків, накладених на музику, яка навіює визначений настрій (mood music) і звуки природи. Таким чином компанії почали заробляти гроші, продажем таких от «чудо касет».
      Під час експерименту добровольці отримали касети, але з цікавою особливістю. На половині касет були замінені наклейки, щоб досліджувані отримали запис для покращення пам’яті, але думали що то запис для підвищення самооцінки, в той час як інші досліджувані отримали записи для підвищення самооцінки,але думали,що то запис для покращення пам’яті. А інша половина досліджуваних отримали записи з правильними наклейками . Добровольці забрали касети додому і слухали їх упродовж 5 тижнів (період, який рекомендують виробники, для досягнення максимального ефекту).
          Через 5 тижнів досліджувані заповнили контрольні тести по вимірюванню самооцінки і пам’яті . Результат був очікуваний, сублімінальні записи ніяк не вплинули (не покращили і не погіршили) ні самооцінку,ні пам’ять. Але у добровольців був виявлений цікавий феномен. Учасники експерименту, які вважали, що слухають записи для підвищення самооцінки, були впевнені,що їх самооцінка підвищилась, а ті, які думали, що слухають запис для покращення пам’яті , були схильні вірить, що їх пам’ять покращилась. Тобто можна з впевненість сказати, що сублімінальні записи нічого не зробили ні для покращення пам’яті, ні для підвищення самооцінки,
але для досліджуваних вони здалися дієвими. Іншими словами мав місце,так званий, плацебо - ефект(навіювання). Саме на ньому базуються більшість
комерційних сублімінальних продуктів, розповсюджених на сьогодні. В першу чергу до них відносяться широко рекламовані «релаксаційні» касети і «субсенсорні» методики вивчення іноземних мов. Люди хочуть вірити в «чудо - дію» касет, які допомагають їм змінити себе, і це дійсно впливає. Тільки не на рівні психотехнології, а на рівні реклами. Рекламодавці використовую «25 кадр» для гіпнозу своєї цільової аудиторії,змушуючи їх купувати абсолютно непотрібні речі,за завищеною ціною. Але все-таки впливова дія сублімінальних засобів була доведена . Один з експериментів показав це. В одному досліді за допомогою тахістоскопу, протягом дуже короткого часу, так що не можливо було розібрати їх значення, відображалося декілька слів. Вони здавались темними плямами, які незрозуміло мерехтіли то зліва,то праворуч екрану. Для деяких досліджуваних
в сублімінально представлених парах одне з слів було синонімом слова чесний - наприклад, «щирий»,»справедливий». Для інших в більшості пар були включені синоніми слова злісний – «жорсткий», «конфліктний». Третій групі досліджуваних демонстрували нейтральні слова. Таким чином, якщо ці сублімінальні стимули «доходять» до досліджуваних, то одні повинні бути
підготованими до того,щоб думати про чесність,а інші про злісність. І дійсно, виявилось так, що вони були підготовлені до цього. Через декілька хвилин кожному з досліджуваних читали невелике оповідання про те,як молода жінка на ім’я Донна ходила за покупками і поводила себе завжди досить чесно, але в деяких випадках і злісно. При зрівнянні досліджуваних, група, яка отримала несвідому підготовку до чесності,в результаті описали Донну як більш чесну і правдиву. А досліджувані, які отримали несвідому підготовку до злісності, описували Донну як більш злісну, жорстоку і егоїстичну. Тобто ці дії можна назвати швидше несвідомою підготовкою, або ж стимулом.

Висновок один ...

Результат цього та інших схожих експериментів дозволяють зробити висновки. Не змінюючи поведінки ,використання сублімінальних стимулів в візуальних засобах масової інформації може як мінімум збуджувати емоції і впливати на оцінки інших стимулів. Якщо «забігти» набагато вперед,то

перспективі це може використовуватися в комерційній та політичній рекламі,і також в військовій справі. 

       Отже, «25 кадр», що це? Сенсація в області психології,новий метод «зомбування» людей, чи просто вдало розрекламований бренд?

             На мою думку, це більше всього просто вдало розрекламований бренд, чергова видумка рекламодавців задля заробітку. Але, в результаті це схоже на зомбування, адже люди вірять в дію «25 кадру». Вони купують касети, дивляться безліч відео, які нібито допомагаю кинути палити, чи схуднути. І що саме цікаве, що їхня віра в «чудо - дію» наскільки сильна, що вони дійсно починають помічати,що менше стали палити,чи схудли на пару кілограм. Тому в результаті і виходить,що «25 кадр» діє, але насправді людина сама все змінює і ще й платить за це гроші. Але спостерігаючи за шаленим технічним прогресом та відкриттями в науці, можна чекати чого завгодно. Тому потрібно спостерігати за собою і не

дозволяти управляти своїм мозком.